Коли рік – це ціла вічність. Мелітополь перебуває під окупацією.
24 лютого 2023 року. Дивимось на календар. Минув РІК, протягом якого ми, українці, пережили 365 жахливих днів та ночей, сповнених розпачі, сліз та втрат. Але водночас днів та ночей, які згуртували нас усіх, підняли рівень нашої життєстійкості, загартували, об’єднали.
24 лютого 2022 року ми прокинулися від вибухів та роботи гучних звуків двигунів військових літаків. Світанок приніс нове розумінням того, що група шизоїдів із сусідньої країни здійснила свій підступний задум з “асвабаждєнія» нас від усього найдорожчого, рідного, те що заробляли роками старанної праці. Для кожного з нас світ змінився назавжди, у серці кожного оселилися біль та ненависть. Ненависть до ворога, який прийшов зі зброєю на нашу землю, ненависть до зрадників, які роками жили поряд з нами і посміхалися в очі, ненависть до «покірного стада», яке своєю покірністю заохочує тероризм свого «незмінного» лідера.
Що ми відчули у той момент? Шок, розгубленість, невизначеність і неготовність до сприйняття жахливої реальності світу. Це був дуже довгий, майже нескінченний рік горя та втрат. Але водночас то був рік впевненої та твердої надії на те, що війна обов’язково закінчиться і ми повернемося додому, до нашого українського Мелітополя.
Багато мелітопольців, які виїхали з окупованого міста на територію, підконтрольну Україні, або закрили, або забрали з собою свій бізнес, аби не сплачувати податки до бюджету країни-терориста, адже ці гроші вона витрачає, у тому числі, на вбивства мирних жителів України, знищення міст, шантаж та терор усього цивілізованого світу. І як би важко нам не було у чужих містах та країнах без власного житла та улюбленої справи, ми зберегли найцінніше – честь та гідність, відданість та любов до своєї Батьківщини. Гордість – сьогодні це основна емоція, яку ми усі відчуваємо до України, яка знаходиться у чи не найскладніших обставинах за усю свою історію, змінює свою ідеологію, змінює ставлення у світі до себе, як до сильної демократичної держави, що відстоює свою свободу.
Головним «золотим» капіталом України, її надією та гордістю, залишаються люди. В час, коли Мелітополь перебуває під окупацією, ми не сидимо, склавши руки. Використовуємо кожну хвилину і кожну можливість на те, аби вчитися, займатися волонтерською діяльністю, розробкою стратегії відновлення рідного міста та регіону після де окупації. Ми готуємо проекти розвитку, шукаємо стратегічних партнерів, збираємося онлайн та підтримуємо одна одну. Ми, як ніхто інший, вміємо наполегливо працювати заради майбутнього, адже жінки у бізнесі сильні та загартовані випробуваннями. І поки справжні чоловіки захищають українську землю від ворога, ми усіма силами підтримуємо захисників, оберігаємо життя наших дітей і готові за першим покликанням і у найкоротші строки братися за відбудову міста та держави. Ми будемо вчитися жити по-новому, в новій реальності українського світу.
Після ПЕРЕМОГИ ми неодмінно щодня робитимемо щось неймовірне для майбутнього своєї країни, ми будуватимемо країну своєї мрії на заздрість усім тим, хто так хотів стерти її з карти землі. Ми маємо план…
