Вплив Війни на Людський Капітал МСП України.

Українська економіка, особливо сектор мікро-, малих та середніх підприємств (МСП), зіткнулася з безпрецедентними випробуваннями внаслідок військового конфлікту, який вибухнув у 2022 році. Війна спричинила не лише безпосередні збитки для фізичної інфраструктури бізнесів, але й поставила під загрозу саму основу економічного відродження та розвитку – людський капітал. Втрати працездатного населення, переривання освітніх траєкторій, розрив зв’язків у професійних мережах та психологічний тиск стали реаліями, з якими країна бореться щоденно.

В цьому складному контексті, МСП стикаються з критичною необхідністю адаптації своїх стратегій управління та розвитку людського капіталу. Через високу залежність від кваліфікованих працівників та обмежені ресурси для їх залучення та утримання, МСП особливо вразливі до будь-яких змін у доступності та якості людських ресурсів. Водночас, саме гнучкість та іноваційність, характерні для МСП, можуть стати ключем до їхньої адаптації та подальшого процвітання в умовах кризи.

Потреба в збереженні та розвитку людського капіталу набуває нового звучання в умовах, коли традиційні механізми його формування та використання порушені. Визнання цієї потреби та пошук ефективних стратегій адаптації для роботи в умовах невизначеності та конфлікту стають вирішальними для забезпечення стійкості та зростання українського бізнесу. В такий час, коли пряме вплив війни на економіку не можна недооцінювати, питання ефективного управління людськими ресурсами виходить на перший план, стаючи одним з ключових факторів виживання та розвитку підприємств в нових умовах.

З початку війни в Україні 24 лютого 2022 року уряд України збільшив свої зусилля для створення умов для функціонування економіки країни, підтримки МСП, пошуку швидких та ефективних рішень для переміщених підприємств. Організації бізнес-членства (BMOs), важлива складова інфраструктури підтримки бізнесу, стикаються з рядом викликів, які з одного боку спричинені слабкістю сектора BMO та низькою ємністю, стійкістю та зрілістю BMO, з іншого боку – втратами та руйнуваннями, спричиненими війною для поточних та/або потенційних членських бізнесів.

Протягом періоду 2015-2018 років, у співпраці з Міністерством економічного розвитку та торгівлі та за фінансової підтримки Швейцарії, ПРООН підтримувала BMO через проект “Посилення бізнес-асоціацій МСП”. Проект має на меті розширення покриття BMO по всій Україні та очікується, що він позитивно вплине на їхню здатність залучати членів, сприяти конструктивній співпраці з урядовими структурами та внести вклад у розробку політики, яка сприятиме зростанню сектору МСП.

Партнерські BMO були відібрані в результаті конкурентного процесу на основі чітких та прозорих критеріїв і отримають індивідуальну підтримку для покращення їх інституційних, організаційних та фінансових можливостей представляти інтереси приватного сектору.

Війна в Україні вже призвела до значних втрат життя, безпрецедентного переміщення внутрішньо та до сусідніх країн, та руйнування інфраструктури. Всі МСП в Україні були тим чи іншим чином торкнуті, і все ще ситуація для людей, підприємців та бізнесів залишається критичною. Багато бізнесів довелося закрити, призупинити свою діяльність або були знищені, тоді як інші намагаються знайти спосіб переїхати до інших частин України, які поки не постраждали від озброєного конфлікту. Масова міграція та переміщення призвели до кризи людських ресурсів в українських підприємствах, зокрема в МСП. Партнерські BMO МСП потребують професійної консалтингової підтримки в організаційному розвитку, оновленні стратегій, впровадженні нових моделей членства, розробці та наданні нових бізнес-послуг та/або покращенні наявних послуг для членів BMO, будівництві публічно-приватного діалогу у відповідь на цей спустошливий виклик для підприємництва в Україні. А також їм необхідні міцні дані для розробки таких моделей та послуг на основі доказів та досліджень.

В рамках цього дослідження для  всебічної оцінки ситуації, з якою стикаються мікро-, мали та середні підприємства (МСП) в умовах війни в Україні, зосереджуючись на викликах, пов’язаних із людським капіталом. Вибірка включала опитування,  10 визначених ключових економічних секторах по всій країні. Ці сектори включали: виробництво, будівництво, агропромисловий комплекс, торгівлю, металургію, харчову промисловість, сферу послуг, легку промисловість, освіту та охорону здоров’я.

Методологія дослідження передбачала створення структурованої вибірки, яка забезпечила б збалансований огляд умов, з якими стикаються підприємства, в п’яти макро-регіонах України: Західний, Східний, Північний, Південний та Центральний. Для кожного з цих макро-регіонів і для кожної з десяти зазначених галузей було зібрано  по 10 підприємств, основною сферою діяльності яких є одна із 10 зазначених вище галузей бізнес-діяльності. Це дало змогу сформувати загальну вибірку з 500 підприємств. Такий підхід дозволив не тільки виявити унікальні виклики та можливості для МСП в кожному регіоні, але й забезпечити глибоке представлення  специфіки кожної галузі.

Дослідники та MLT Business Women Club, забезпечили, щоб кінцевий список підприємств, які були опитані в ході дослідження, відповідав не лише географічному та галузевому розподілу, але й пріоритетам і цілям BMO. Це забезпечило, що результати дослідження є релевантними та корисними для розробки стратегій підтримки та розвитку МСП в умовах надзвичайних викликів, спричинених військовим конфліктом в Україні.

Польовий етап дослідження тривав з січня по березень 2024 року. Середня тривалість опитування тривав 22

хвилини.

Опитувальник вирішував ряд завдань: оцінював втрати персоналу через переміщення та еміграцію, вивчав зміни в режимі зайнятості через віддалену роботу, розглядав перспективи повернення працівників після війни.

Ми також виявляли типи та обсяги вакансій, аналізували рівень участі жінок та людей з інвалідністю в робочих процесах та їхніх перспектив на ринку праці. А ще, досліджували автоматизацію бізнес-процесів на підприємствах та визначали перешкоди та перспективи їх подолання для вирішення проблем з персоналом.

Загальні дані про опитаних

	Кількість	Розподіл
Сільське господарство	50	10,0%
Торгівля	50	10,0%
Сфера послуг	50	10,0%
Охорона здоров’я	50	10,0%
Будівництво	50	10,0%
Освіта	50	10,0%
Виробництво	50	10,0%
Легка промисловість	50	10,0%
Металургія	50	10,0%
Харчова промисловість	50	10,0%

Згідно планового завдання, вибірка формувалася через стратифікацію по галузях бізнесу, після досягнення планового показники в 50 респондентів за галузю та не більше 10 в кожному макро-регіонові набір та опитування таких респондентів припинялося. Це основана причина такого тривалого польового етапу зі збору даних.

Відповідно таким самим плановим є розподіл респондентів за макро-регіонами:

	Кількість	Розподіл
Захід	100	20,0%
Південь	100	20,0%
Північ	100	20,0%
Схід	100	20,0%
Центр	100	20,0%

Загальна ситуація з бізнесом

З таблиці видно, що 77,5% бізнесів залишилися в тому ж місті, де вони були до початку війни, 9,3% переїхали в інший населений пункт, а 13,2% припинили своє існування.

Ваш бізнес після початку війни…	Розподіл
Залишився в тому ж місті, де перебував до війни	77,5%
Переїхав в інший населений пункт	9,3%
Припинив існування	13,2%

До початку війни середня кількість працівників становила 15,6; а ось поточна середня кількість працівників знизилася до 13,7. Таким чином, ми зафіксували, що Кількість працівників скоротилася всередньому на приблизно на 12,18% на малих та мікро підприємствах.

	Середня кількість
Скільки найманих працівників у вас працювало до початку війни?	15,6
Скільки найманих працівників у вас працює зараз?	13,7

Якщо розглядати розподіли у співвідношенні того, які зміни торкалися власне підприємства та бізнеси, то можна зазначити наступне, майже третина бізнесів, а саме 29,1%, повідомили про скорочення кількості своїх працівників. Більшість підприємств, 59,6%, не зазнали змін у штаті, зберігаючи кількість працівників на тому ж рівні. Тим часом, невелика частина бізнесів — 11,2% — вказали на зростання чисельності своїх працівників.

Розподіл змін за кількістю працівників	Розподіл
Скоротили кількість працівників	29,1
Не змінили кількість працівників	59,6
Збільшили кількість працівників	11,2

Цікаво, що дані зміни, ми фіксували двома способами, через кількість працівників до і після початку війни, а також інтуїтивну оцінку про зміни в бізнесі, де частина зміг могла бути пов’язані з масштабуванням бізнесу, але загалом бачим, що отримані результати дуже дозволяють мати стабільну оцінку про зміни.
За даними дослідження, на питання про членство в профільних бізнес асоціаціях чи організаціях – 28,8% респондентів відповіли, що є членами таких асоціацій або організацій, тоді як значно більша частина, 71,2%, зазначили, що не є членами жодної профільної бізнес-асоціації.

Отже, це, може вказувати на те, що більшість малого бізнесу може не мати достатньо ресурсів для членства в асоціаціях або ж не бачать в цьому необхідності. Можливо, це також свідчить про недостатню інформованість чи доступність таких асоціацій для малих підприємців. З іншого боку, членство в асоціаціях може надавати різноманітні переваги, як-от мережеві контакти, професійний розвиток, політичне представництво та інші, тому той факт, що близько третини бізнесів скористалися цією можливістю, може свідчити про їх бажання розвивати свою діяльність і впливати на ринкові умови.

Загальна ситуація з підтримкою бізнесу та його потребами

Оцінка загальної економічної ситуації в Україні зараз: середня оцінка становить 4,42 за шкалою від 1 (дуже погана) до 12 (ідеальна).

Оцінка ситуації у галузі діяльності респондентів: середня оцінка трохи вища і становить 5,13 за тією ж шкалою.

Ці оцінки вказують на сприйняття економічного клімату як далекого від ідеалу, з огляду на що 4,42 для загальної економіки та 5,13 для окремих галузей вказують на наявність проблем і труднощів. Різниця між цими оцінками може свідчити про те, що, хоча в цілому економіка перебуває у непростому стані, існують галузі, які або менше постраждали, або навіть знайшли способи пристосування і відновлення під час кризи. Вища оцінка у специфічних галузях може також відображати більшу оптимістичність бізнесів у межах їхніх власних секторів порівняно з їхнім баченням економіки країни в цілому.

	Середня оцінка
Як би ви оцінили загальну економічну ситуацію в Україні зараз? (За шкалою від 1 – дуже погана до 12 – ідеальна)	4,42
Якщо оцінювати ситуацію у вашій основній галузі діяльності, то яка ситуація тут за тією ж шкалою від 1 до 12?	5,13

Якщо порівнювати галузі то ситуація наступна:

Легка промисловість	6,50
Сфера послуг	5,97
Торгівля	5,80
Виробництво	5,54
Харчова промисловість	5,16
Освіта	5,04
Будівництво	4,61
Металургія	4,59
Сільське господарство	3,70
Охорона здоров’я	3,69

Таблиця демонструє оцінки респондентами стану різних секторів економіки в умовах війни. Легка промисловість отримала найвищу оцінку, що може свідчити про її більшу стійкість або гнучкість під час кризи. Сфера послуг та торгівля також вказують на відносно стабільні умови, принаймні порівняно з іншими галузями.

Сектори виробництва та харчової промисловості мають середні оцінки, які можуть відображати змішані наслідки війни, де деякі підприємства змогли адаптуватися, тоді як інші зазнали значних втрат.

Освітня галузь, хоч і важлива для довгострокового розвитку країни, також отримала порівняно низьку оцінку, що може вказувати на серйозні виклики, з якими вона стикається в часи конфлікту.

Будівництво та металургія, історично важливі для української економіки, зараз також перебувають в складній ситуації, що відображається в їх оцінках.

Сільське господарство та охорона здоров’я мають найнижчі оцінки, що може вказувати на особливо тяжкі умови, спричинені воєнними діями, а також на критичну потребу у підтримці та розвитку цих життєво необхідних секторів.

Ситуація з робітниками, які зміни відбулися та які процеси можливі

Результати опитування про наявність дистанційних працівників в організаціях. Згідно з даними, трохи більше половини респондентів (50,9%) вказали, що у їхніх компаніях є співробітники, які працюють дистанційно. Напроти, майже рівна кількість опитаних (49,1%) зазначили, що у їх організаціях не має дистанційних працівників.

Ці результати свідчать про те, що робота на дистанції є значущим. З одного боку, значна частина компаній адаптувалася до використання дистанційних робочих моделей, що може вказувати на їхню адаптивну гнучкість.

Чи є у вас працівники, які працюють дистанційно?	Розподіл
Так	50,9%
Ні	49,1%

Частка, жінок в їх бізнесах на думку опитаних – складає близько 58% серед всіх їх працівників. Наголосимо, що це оціночна думка респондентів і може не відображати реальний розподіл між працівниками, бо власне завдання вивчати розподіл за статтю прямого в нас не було.

Наші результати опитування щодо наявності можливості дистанційної роботи для найманих працівників в бізнес-структурах. З даних випливає, що лише третина респондентів (33,0%) підтвердила, що їхній бізнес передбачає можливість дистанційної зайнятості для деяких своїх функцій. Навпаки, значна більшість (67,0%) стверджує, що їхні організації не надають такої можливості своїм працівникам.

Чи передбачає якась частина функцій вашого бізнесу можливість найманим працівникам мати дистанційну зайнятість?	Розподіл
Так	33,0%
Ні	67,0%

Це питання більшою мірою відображає не кількість людей, які зайняті дистанційно, а думка про, наскільки є функції, які адаптовані для дистанційного виконання.

Чи передбачає якась частина функцій вашого бізнесу можливість найманим працівникам мати дистанційну зайнятість?
Харчова промисловість	75,0%
Сфера послуг	60,0%
Освіта	55,6%
Сільське господарство	38,5%
Охорона здоров’я	31,3%
Будівництво	18,2%
Легка промисловість	14,3%
Торгівля	9,1%
Виробництво	8,3%
Металургія	0,0%

Харчова промисловість показує найвищий відсоток, з 75% компаній, які вказують на можливість дистанційної роботи. Це може бути пов’язано з функціями управління, маркетингу, продажу або ІТ, які не вимагають фізичної присутності на виробництві.

Сфера послуг та освіта також мають високий відсоток з можливістю дистанційної роботи (60% і 55,6% відповідно). В освіті це може включати онлайн-навчання або адміністративну роботу, у той час як сфера послуг може охоплювати різноманітні консультаційні та інформаційні послуги.

У сільському господарстві охороні здоров’я, будівництві і легкій промисловості дистанційна робота менш розповсюджена, з відсотками відповідно 38,5%, 31,3%, 18,2% та 14,3%. Це може бути зумовлено необхідністю фізичної роботи на місцях, хоча деякі адміністративні та підтримуючі функції можуть виконуватися дистанційно.

Торгівля, виробництво і металургія мають найнижчі показники можливості дистанційної роботи (9,1%, 8,3% і 0% відповідно), що може бути пов’язано з їх високими вимогами до фізичної присутності та оперативних процесів.

Важливо врахувати, що можливість дистанційної роботи значною мірою залежить від специфіки галузі та ролей всередині компаній. Наприклад, в галузях з високим рівнем автоматизації або інформаційних технологій дистанційна робота може бути більш інтегрованою, ніж у тих, де потрібна фізична взаємодія з продуктом або клієнтами.

	Середнє
Частка мобілізованих  працівників	6,97
Частка тих, хто виїхав за кордон	8,32

Отримані середні показники двох категорій: частка мобілізованих працівників становить 6,97, тоді як частка тих, хто виїхав за кордон, трохи вища і становить 8,32. Разом ці дані дозволяють мати припущення, що серед бізнесів, які продовжили функціонування, втрати трудових працівників могли складати сумарно до 15%, тих хто мав досвід і працював до початку війни.

Способи підтримки бізнесу

В умовах війни результати опитування про отримання міжнародної підтримки бізнесами набувають додаткового виміру. Той факт, що лише 21,1% опитаних бізнесів відзначили, що отримали допомогу, може вказувати на певні обмеження або виклики, з якими стикаються компанії під час конфлікту:

Обмежена доступність або складність чи не знання процесів підтримки може бути обмеженою чи важкодоступною через бюрократичні бар’єри, непідготованість бізнесів до складних процедур подання заявок на гранти чи відсутність інформації про такі можливості.

Міжнародні донори та організації можуть фокусуватися на невідкладній гуманітарній допомозі та підтримці, що може залишати менше можливостей для довгострокової підтримки бізнесів

На підставі даних опитування, 21,1% бізнесів стверджують, що отримали міжнародну підтримку, у той час як більш значна кількість — 34,5% — розглядали можливість подання на участь у державних програмах підтримки. Ці результати можуть відображати більшу доступність або обізнаність щодо державних програм у порівнянні з міжнародними. Водночас, вищий відсоток бізнесів, які не розглядали державні програми (65,5%), у порівнянні з тими, які не отримували міжнародної підтримки (78,9%), може свідчити про можливу складність або недостатність умов для подання на такі програми.
Бізнеси можуть більше покладатися на державну підтримку через швидку реакцію уряду на нагальні потреби.
Державні програми можуть бути більш специфічними до потреб вітчизняних бізнесів у кризових ситуаціях.
Можливо, процедури для отримання державної підтримки сприймаються як більш прості чи менш бюрократичні порівняно з міжнародними програмами.
Бізнеси можуть бути краще інформовані про державні програми через прямі канали комунікації з урядовими органами.

Проте, якщо порівняти з відповідями на наступне питання, то можна чітко отримати розуміння того, що плати і реальність можуть розходитися на в межах значних, адже можемо зафіксувати, що ті ж 35% ми маємо хто роздумує, при 20% які отримували.

Бачимо, що процент бізнесів, які розглядали участь в міжнародних програмах підтримки (35%), майже збігається з тими, які розглядали участь у державних програмах (34,5%). Це може свідчити про наявність в бізнес-спільноті певного рівня зацікавленості та відкритості до різноманітних форм підтримки незалежно від їхнього джерела.

Однак, більша кількість бізнесів відзначає, що не розглядали таку можливість (65% для міжнародних програм проти 65,5% для державних), що може вказувати на загальні перешкоди, такі як відсутність інформації, складність процедур або відсутність необхідних ресурсів для здійснення подачі на програми.

Також це може відображати певну стратегічну поведінку з боку бізнесів у кризових умовах, коли компанії прагнуть максимізувати свої шанси на отримання підтримки, розглядаючи всі доступні канали. У воєнний час, коли бізнес стикається зі значними викликами, такий підхід є розумним, враховуючи, що підтримка може бути критичною для виживання підприємства.

Зіставляючи ці дані із відсотком тих, хто отримав міжнародну підтримку (21,1%), можемо спостерігати, що не всі бізнеси, які виявили зацікавленість у міжнародній допомозі, врешті-решт її отримали. Це може підкреслити конкуренцію за обмежені ресурси або необхідність оптимізації процесів отримання допомоги.

	Чи розглядали ви можливість подаватися на участь в якихось програмах підтримки бізнесу від держави?	Чи розглядали ви можливість подаватися на участь в програмах підтримки бізнесу від міжнародних організацій чи фондів?
Харчова промисловість	41,7%	58,3%
Сфера послуг	66,7%	45,5%
Легка промисловість	39,3%	42,9%
Охорона здоров’я	32,0%	40,0%
Сільське господарство	37,8%	37,8%
Виробництво	30,3%	33,3%
Освіта	20,0%	28,0%
Торгівля	25,0%	25,0%
Металургія	5,6%	11,8%
Будівництво	22,2%	5,6%

Найбільший інтерес до державної підтримки проявляє сфера послуг, це може відображати їх залежність від локальної економіки і потребу у підтримці через вплив війни на внутрішнє споживання та послуги.

Харчова промисловість показує великий інтерес до міжнародної підтримки, це може бути зв’язано з глобальними ланцюгами поставок, на які спирається ця галузь.
На відміну від сфери послуг, деякі галузі, як освіта і металургія, більше зверталися за міжнародною підтримкою, що може відображати потребу в специфічних ресурсах або експертизі, доступній за кордоном.

Будівництво та металургія мають відносно низькі показники за обома видами підтримки, що може вказувати на виклики, пов’язані з цими галузями, або на невисоку обізнаність чи доступність програм підтримки.

Найбільший відсоток бізнесів, розглядав обидва типи підтримки, з легкою перевагою міжнародної (53,7%) над державною (51,9%), зафіксовано на заході.

На півдні майже однаковий інтерес до державної (37,5%) та міжнародної (35,4%) підтримки, можливо, через географічне положення та економічні умови, які вимагають різноманітної допомоги.

На півночі ми бачимо поміркований інтерес до державної підтримки (21,0%) та трохи більший до міжнародної (26,2%). Це може свідчити про потребу в зовнішньому фінансуванні чи ресурсах.

А от на сході, незважаючи на відносно низький інтерес до державної підтримки (23,5%), відсоток тих, хто розглядав міжнародну підтримку, трохи вищий (29,4%). Це може вказувати на особливі виклики, з якими стикається регіон.

В центрі, відзначається більший інтерес до державної підтримки (41,3%) у порівнянні з міжнародною (30,4%), що може відображати сильнішу орієнтацію на національну допомогу.

	Чи розглядали ви можливість подаватися на участь в якихось програмах підтримки бізнесу від держави?	Чи розглядали ви можливість подаватися на участь в програмах підтримки бізнесу від міжнародних організацій чи фондів?
Захід	51,9%	53,7%
Південь	37,5%	35,4%
Північ	21,0%	26,2%
Схід	23,5%	29,4%
Центр	41,3%	30,4%

Зібрані дані показують , що менше бізнесів (32,4%) вважає за потрібне брати кредити, тоді як більшість (67,6%) не відчуває такої необхідності

Адаптація бізнесу та ринку праці в умовах воєнного стану

Опитування показує, що більшість респондентів (74,8%) вважають, що вони можуть наймати та використовувати працю людей з інвалідністю у своїй діяльності або виробництві послуг. Це позитивний сигнал щодо інклюзивного робочого місця та готовності роботодавців адаптувати умови праці для забезпечення рівних можливостей зайнятості. Менша частина респондентів (25,2%) вказала, що не можуть забезпечити таку можливість, що може бути пов’язано з особливостями роботи, які вимагають певного рівня фізичної здатності, або з недостатністю ресурсів для створення необхідних умов.

Якщо говорити про вашу діяльність та ваше виробництво чи послуги, чи можете ви наймати та використовувати працю людей з інвалідністю?	Розподіл
Так	74,8%
Ні	25,2%

У контексті війни, значущість цих даних з опитування набуває ще глибшого соціального звучання. Інтеграція людей з інвалідністю на ринок праці стає особливо важливою, коли мова йде про ветеранів, які повертаються з фронту з пораненнями, що змінили їхні фізичні можливості. Той факт, що 74,8% опитаних підприємств заявляють про готовність наймати та використовувати працю людей з інвалідністю, є дуже позитивним і важливим для підтримки соціальної інтеграції та відновлення ветеранів, даючи їм можливість продовжувати вносити вклад у суспільство та відчувати себе цінними членами робочої сили.

Водночас, 25,2% підприємств, які не бачать можливості залучити людей з інвалідністю, можуть стикатися з конкретними викликами в цьому напрямку, особливо в умовах, коли воєнні дії призводять до збільшення кількості людей з особливими потребами. Це висвітлює необхідність більшої уваги до розробки і впровадження програм, які б покращили інфраструктуру та ресурси для забезпечення доступу та адаптації робочих місць для людей з інвалідністю.

В умовах війни, дані з цього опитування відображають дуже розділені погляди бізнесів щодо гендерних ролей у працевлаштуванні: 49,6% вважають, що є позиції, які можуть займати тільки чоловіки, тоді як 50,4% не поділяють цієї думки. Війна може підсилювати певні традиційні уявлення про ролі статей, особливо якщо мова йде про фізично вимогливі або небезпечні роботи, які часто вважаються “чоловічими”. Однак, важливо відзначити, що багато жінок вже беруть активну участь у воєнних діях або на посадах, які раніше традиційно вважалися “чоловічими”. Це може слугувати сигналом для бізнесів переосмислити гендерні уявлення та забезпечити більшу рівність можливостей у роботі.

Опитування показує, що більшість бізнесів (59,4%) відчули складнощі з пошуком персоналу протягом останнього року, що, безумовно, є відображенням впливу війни. Воєнний стан часто призводить до значного дефіциту робочої сили через мобілізацію, переселення, втрати працівників та загальну невизначеність, що впливає на здатність людей працювати. У таких умовах компаніям може бути складно знаходити кваліфікованих працівників, особливо в тих секторах, де необхідні спеціалізовані навички.

Чи є у вас посади чи функції в компанії, які на вашу думку можуть виконувати виключно (лише) чоловіки?	Розподіл
Так	49,6%
Ні	50,4%

Цей результат також може вказувати на необхідність адаптації стратегій найму та можливо збільшення залежності від автоматизації або релокацію бізнесу в безпечніші регіони або країни.

Чи виникали у вас за останній рік складнощі з пошуком персоналу?	Розподіл
Так	59,4%
Ні	40,6%

Основні труднощі, з якими респондентові бізнеси зіткнулися при пошуку персоналу під час війни. Понад половина респондентів (58,5%) вказали на абсолютну відсутність кандидатів, що могло бути спричинено масовими переміщеннями населення, мобілізацією, або іншими факторами, пов’язаними з війною. Низька кваліфікація претендентів була проблемою для 60% опитаних, це може відображати загальне зниження рівня освіти чи навчання через воєнні умови, або відтік кваліфікованих працівників за кордон. Високі вимоги до оплати праці, вказані 30,4% респондентів, можуть бути пов’язані з економічною нестабільністю і інфляцією, що часто супроводжують воєнний стан. Інші причини складнощів з пошуком персоналу (7,4%) можуть включати різноманітні індивідуальні ситуації, специфічні для кожного бізнесу.

Згідно з даними опитування, більшість підприємств (55,5%) розглядали можливість автоматизації робіт чи функцій на своєму підприємстві. Це може бути реакцією на дефіцит робочої сили, який особливо актуальний у період війни, коли багато працездатного населення може бути мобілізовано, постраждати, або переміщено

	Розподіл
Низька кваліфікація	60,0%
Немає людей	58,5%
Високі вимоги до оплати праці	30,4%
Різне	7,4%

Автоматизація дозволяє підприємствам підтримувати продуктивність незважаючи на скорочення кількості або кваліфікації доступного персоналу. З іншого боку, 44,5% підприємств не розглядали автоматизацію, можливо, через високі витрати на впровадження, специфіку діяльності, що не піддається автоматизації, або через небажання змінювати існуючі бізнес-процеси чи знання про такі можливості.

Чи розглядали ви можливість автоматизації якихось видів робіт чи функцій на вашому підприємстві для того, щоб зменшити необхідну кількість персоналу	Розподіл
Так	55,5%
Ні	44,5%

З опитування видно, що підприємства самооцінюють свою роль та важливість під час війни різними способами. Найбільша частина респондентів (36,1%) вважає, що їхня діяльність є дуже необхідною людям в час війни. Це може вказувати на те, що бізнеси займаються наданням основних послуг або товарів, які є критичними для підтримки повсякденного життя або навіть для військових потреб.

Менший відсоток відчуває, що їхня діяльність є другорядною (17,6%) або важливою (18,9%), що може відображати надання послуг або продуктів, які не є критично важливими для виживання але все ж важливими для підтримки якості життя або відновлення економіки.

Також існує група підприємств, які бачать свій вклад у поліпшенні ситуації під час війни (16,7%), або у вирішенні конкретних проблем (10,7%), це може включати бізнеси, що пропонують інноваційні рішення або спеціалізовані товари та послуги.

Ці відповіді демонструють різноманітність бізнес-моделей та їхнє значення в умовах воєнного стану, що може мати вплив на стратегічні рішення, політику підтримки бізнесу, та загальне відновлення після війни.

Що з цього найкраще описує ваш бізнес?	Розподіл
Те, чим ми займаємося, дуже необхідно людям під час війни	36,1%
Те, чим ми займаємося, є чимось другорядним під час війни і можна ц	17,6%
Те, чим ми займаємося, є важливим для людей під час війни	18,9%
Те, чим ми займаємося, сприяє поліпшенню ситуації під час війни	16,7%
Те, чим ми займаємося, несе допомогу вирішенню конкретних проблем	10,7%

Сфера послуг має найвищий відсоток (65,6%) компаній, які вважають, що їхня діяльність дуже необхідна під час війни, що підкреслює важливість послуг в умовах кризи.
Охорона здоров’я також оцінюється як дуже необхідна (54,2%), що є зрозумілим, враховуючи вплив війни на здоров’я і благополуччя населення.
В будівництві і освіті велика частка бізнесів (46,2% та 43,5% відповідно) також бачать свою роботу як дуже необхідну, можливо через потребу в відновленні інфраструктури та забезпеченні освіти в умовах війни.
В сільському господарстві та торгівлі компанії поділяються між думкою про те, що їх діяльність є дуже необхідною та важливою для людей під час війни.
Деякі галузі, як легка промисловість та металургія мають відносно високий відсоток бізнесів, які відчувають, що їхня діяльність є чимось другорядним під час війни.

	Те, чим ми займаємося, дуже необхідно людям під час війни	Те, чим ми займаємося, є чимось другорядним під час війни і можна ц	Те, чим ми займаємося, є важливим для людей під час війни	Те, чим ми займаємося, сприяє поліпшенню ситуації під час війни	Те, чим ми займаємося, несе допомогу вирішенню конкретних проблем
Сільське господарство	29,2%	29,2%	8,3%	33,3%	0,0%
Торгівля	33,3%	5,6%	33,3%	22,2%	5,6%
Сфера послуг	65,6%	6,3%	21,9%	0,0%	6,3%
Охорона здоров’я	54,2%	20,8%	8,3%	8,3%	8,3%
Будівництво	46,2%	30,8%	7,7%	7,7%	7,7%
Освіта	43,5%	0,0%	26,1%	21,7%	8,7%
Виробництво	21,9%	15,6%	28,1%	15,6%	18,8%
Легка промисловість	6,7%	26,7%	26,7%	23,3%	16,7%
Металургія	21,4%	28,6%	7,1%	21,4%	21,4%
Харчова промисловість	39,1%	21,7%	8,7%	17,4%	13,0%

З опитування видно, що переважна більшість бізнесів (60,9%) вважає, що ставлення до їхнього бізнесу в громаді не змінилося за останній рік, який був ознаменований війною. Це може свідчити про стабільність у відносинах з громадськістю або про те, що війна не мала безпосереднього впливу на їх репутацію або сприйняття громадою.

Майже чверть опитаних (22,6%) спостерігає покращення у ставленні до їхнього бізнесу, що може відбивати їхні зусилля щодо підтримки громади в умовах кризи, надання товарів та послуг, які стали більш важливими, або ефективну кризову комунікацію.

Невелика частина (16,6%) відчула погіршення ставлення, що може бути зумовлено викликами, які бізнес зазнав під час війни, включаючи складнощі з постачанням, збільшення цін, або нездатність задовольнити зростаючий попит або змінені потреби.

Загальний погляд на ці дані підкреслює значення соціальної стійкості та адаптивності бізнесу в часи кризи, а також роль, яку бізнес може відігравати у підтримці спільноти під час і після воєнних конфліктів.

Опитування відображає реакцію бізнесів на воєнні умови з точки зору їхніх довгострокових стратегічних рішень. Незважаючи на виклики, пов’язані з війною, більшість респондентів (73%) не розглядали закриття свого поточного бізнесу. Це свідчить про їх рішучість та можливу впевненість у здатності пережити кризу або адаптуватися до нових обставин.

Чи думали ви про закриття вашого поточного бізнесу?	Розподіл
Так	27,0%
Ні	73,0%

З іншого боку, значна кількість респондентів (40,4%) відкриті до ідеї зміни сфери діяльності або диверсифікації послуг, що може відображати гнучкість у підході до ведення бізнесу та визнання, що воєнні умови вимагають нових стратегій для виживання та розвитку.

Отже, бізнеси можуть зіткнутися з величезними труднощами під час війни, багато хто шукають шляхи до адаптації, а не здаються.

Чи думали ви про зміну діяльності вашого бізнесу і започаткування діяльності в іншій галузі чи в інших видах послуг?	Розподіл
Так	40,4%
Ні	59,6%

Оцінка бізнесами різних аспектів їхньої діяльності під час війни на шкалі від 1 до 5, де 1 означає “сильно погіршилося”, а 5 означає “сильно покращилася” виглядає так. На основі середніх значень, жоден з аспектів не наближається до “покращення” (3 або вище), що вказує на загальні труднощі, які відчуває бізнес у воєнний час.

Допомога від держави (1,79), професійних асоціацій (1,98), і міжнародних організацій (1,99) є найнижчими, що свідчить про те, що бізнеси можуть відчувати недостатність підтримки або важкодоступність ресурсів для подолання викликів війни.

Ріст доходів (2,08) і наявність коштів на розвиток (2,09) також оцінюються низько, що відображає фінансові складнощі, зменшення прибутків та обмежені можливості для інвестицій.

Стосовно дистрибуції товарів або послуг (2,34) і доступності персоналу (2,39), ці середні значення також є на нижчому кінці шкали, підкреслюючи логістичні виклики та проблеми з набором або збереженням працівників.
Наявність клієнтів (2,60) і реклама товарів (2,62) мають відносно вищі оцінки, але все ж таки нижчі за середину шкали. Це може вказувати на те, що хоча клієнти існують, їхня купівельна здатність або інтерес до покупок можуть бути обмежені через війну.

Допомогою держави	1,79
Допомогою професійних асоціацій	1,98
Допомогою міжнародних організацій	1,99
Ріст доходів	2,08
Наявність грошей на розвиток	2,09
Дистрибуція товарів чи послуг	2,34
Доступність персоналу	2,39
Наявність клієнтів	2,60
Реклама товарів	2,62

Відновлення та трансформація малого бізнесу в контексті війни.

За даними опитування, більше половини респондентів (56,3%) відчули втрати в персоналі через релокацію або еміграцію, що спричинені початком війни. Це значна частка, яка відображає глибокий вплив війни на робочу силу і може вказувати на потребу в розробці стратегій для залучення нових працівників або адаптації бізнес-моделей під змінений склад команд. Майже третина респондентів (27,1%) не відчули змін у персоналі, що може свідчити про стабільність в цих сферах бізнесу або про ефективність прийнятих заходів щодо утримання працівників. Тим не менш, певний відсоток (16,6%) не може визначитися, що вказує на існування невизначеності та потенційну потребу в додаткових ресурсах або інформації для кращого управління кадрами в умовах кризи.

Чи сталися втрати в персоналі через релокацію / еміграцію через початок війни?	Розподіл
Так	56,3%
Ні	27,1%
Не можу відповісти	16,6%

Опитування показує, що майже половина опитаних підприємств (45,4%) зазнали змін у режимі працевлаштування, переходячи на віддалену роботу у зв’язку з війною. Це вказує на значну адаптацію бізнес-операцій до нових реалій і можливо відображає гнучкість компаній у відповіді на зовнішні виклики. З іншого боку, 40,8% компаній не зазнали змін у режимі роботи, що може бути пов’язано з природою їхньої діяльності, яка вимагає фізичної присутності, або з вже існуючими гнучкими робочими влаштуваннями. Невизначеність щодо зміни режиму роботи, яку висловили 13,9% респондентів, може свідчити про триваючу оцінку ситуації або невпевненість у довгострокових планах організації.

Чи змінився режим працевлаштування (віддалена робота) на вашому підприємстві через початок війни?	Розподіл
Так	45,4%
Ні	40,8%
Не можу відповісти	13,9%

Отже, лише невеликий відсоток (6,1%) має високі очікування щодо повернення своїх працівників після завершення конфлікту. В той час як чверть респондентів (25,2%) відчуває середні перспективи, найбільша група (43,5%) вважає, що шанси на повернення працівників низькі. Це може свідчити про тривалість війни та її глибокий вплив на робочу силу, зокрема через еміграцію та релокацію. Ще 25,2% респондентів не можуть визначитися. Для компаній це означає, що вони повинні бути готові до розробки та впровадження гнучких стратегій управління людськими ресурсами, які можуть включати перекваліфікацію, активне залучення нових кадрів, та створення умов для повернення та утримання працівників. Крім того, важливим кроком може бути встановлення ефективної комунікації з колишніми працівниками, що може допомогти їх поверненню та інтеграції назад у робочий процес.

Які, на вашу думку, перспективи повернення персоналу після закінчення війни?	Розподіл
Високі	6,1%
Середні	25,2%
Низькі	43,5%
Не впевнений(а)	25,2%

З даних опитування випливає, що майже половина опитаних (49,6%) очікують, що зайнятість жінок на їхньому підприємстві залишиться на тому ж рівні після війни. Це може вказувати на стабільність в кадровій політиці щодо жінок або на те, що війна не викликала істотних змін в гендерному складі робочих місць у цих компаніях. Тим часом, чверть респондентів (26,3%) прогнозують збільшення зайнятості жінок, що може свідчити про тенденції до різноманітності або необхідність заповнення кадрових вакансій, які виникли внаслідок військових дій. Невелика частина (2,1%) вважає, що зайнятість жінок зменшиться, що може вказувати на специфічні ситуації у певних секторах або на переорієнтацію бізнесу на інші діяльності, які менше залежать від жіночої робочої сили. Істотна невизначеність (22,1%) серед респондентів підкреслює вплив непередбачуваності сучасних умов та можливість того, що компанії ще формують свої підходи до управління змінами в персоналі.

Як ви бачите майбутні зміни в зайнятості жінок на вашому підприємстві?	Розподіл
Кількість збільшиться	26,3%
Кількість зменшиться	2,1%
Залишаться на тому ж рівні	49,6%
Не знаю	22,1%

З даних опитування можна зробити висновок, що в післявоєнний період очікування щодо працевлаштування осіб з інвалідністю є відносно стабільними. Майже половина опитаних (48,1%) вважає, що рівень працевлаштування осіб з інвалідністю залишиться незмінним. Така позиція може вказувати на те, що підприємства вже мають стабільні практики або політики залучення таких працівників, які вони планують продовжити після війни.

Крім того, чверть опитуваних (25,8%) очікують зростання можливостей для осіб з інвалідністю. Це може відображати розуміння збільшеної потреби у залученні ширшого спектра працівників у відбудові економіки та суспільства в цілому після війни. В той же час, незначна кількість (1,7%) вважає, що такі можливості зменшяться, що може свідчити про специфічні обмеження або виклики, з якими зіткнулася ця група роботодавців. Однак, значна частина респондентів (24,5%) не може визначитися, що може свідчити про невпевненість в економічному майбутньому або про потребу в додатковій інформації щодо можливостей працевлаштування після війни. Ця невизначеність може також вказувати на потребу у більш активній ролі держави та громадських організацій у формуванні політик інклюзії та у визначенні дорожньої карти для інтеграції осіб з інвалідністю на ринку праці.

Як ви оцінюєте майбутні можливості працевлаштування осіб з інвалідністю на вашому підприємстві?	Розподіл
Кількість збільшиться	25,8%
Кількість зменшиться	1,7%
Залишаться на тому ж рівні	48,1%
Не можу визначитися	24,5%

За даними опитування, 32,5% компаній відзначають, що початок війни став поштовхом до автоматизації бізнес-процесів. Такий розвиток може бути реакцією на потребу оптимізувати витрати, підвищити ефективність роботи чи компенсувати нестачу працівників через релокацію чи мобілізацію. У той же час, майже половина підприємств (48,1%) не спостерігають такої тенденції. Це може свідчити про вже ефективні бізнес-процеси, неготовність чи неможливість впровадження автоматизації через специфіку діяльності, обмежені ресурси або невизначеність ситуації.

Ще 19,5% респондентів не можуть однозначно визначити, чи йде процес автоматизації на їхніх підприємствах. Невизначеність серед компаній може бути пов’язана з динамічністю воєнних умов, які не дозволяють зробити висновки про довгострокові стратегічні зміни.

Одним з шляхів підвищення впевненості бізнесу щодо автоматизації може бути залучення зовнішніх консультантів для оцінки поточних процесів та ідентифікації потенційних напрямків для їх покращення.

Чи відбувається автоматизація бізнес-процесів на вашому підприємстві внаслідок початку війни?	Розподіл
Так	32,5%
Ні	48,1%
Не впевнений(а)	19,5%

На основі даних опитування, перешкодами у вирішенні проблем з персоналом на підприємствах через війну є недостатня кількість кваліфікованих працівників (48,3%) та економічні труднощі компанії (37,4%). Ці проблеми вказують на гостру потребу в ресурсах для підбору і утримання кадрів, а також на фінансові виклики, які можуть перешкоджати привабленню та мотивації працівників.

Підвищення втрати персоналу (17,5%) та втрата ключових співробітників через втрату мотивації (16,1%) також відіграють значну роль, що підкреслює важливість створення привабливих умов праці та розробки ефективних стратегій мотивації. Обмеження можливостей для рекруту внаслідок конфлікту (13,7%) додають додаткові складнощі, особливо в регіонах, що постраждали від військових дій.

Які перешкоди існують у вирішенні проблем з персоналом на вашому підприємстві через війну?	Розподіл
Недостатня кількість кваліфікованих працівників.	48,3%
Економічні труднощі компанії.	37,4%
Підвищення плинності  персоналу.	17,5%
Втрата ключового персоналу через втрату мотивації.	16,1%
Обмежені можливості для рекруту через конфлікт.	13,7%

Загалом, війна вплинула на конкурентоспроможність бізнесів: 18,8% повідомляють про зростання конкурентоспроможності, можливо через нові ринкові можливості або адаптацію до воєнних умов; однак, більша частина, 29,6%, зазначають про її зниження, що може свідчити про збільшені виклики або зменшення ринкової частки; тим не менш, більшість, 51,6%, вважають, що їхня конкурентоспроможність не змінилася, показуючи стабільність або успішне управління кризою.

Як змінилася конкурентоспроможність вашого бізнесу?	Розподіл
Зросла	18,8%
Зменшилася	29,6%
Залишилася на тому ж рівні	51,6%

А ось, вплив війни на фінансові показники: лише невелика частина респондентів (6,6%) повідомляє про збільшення прибутку, що може бути пов’язано з військовою економікою або специфікою їхнього бізнесу; тоді як переважна більшість, 77,0%, зазначили зменшення прибутку, відображаючи економічні труднощі, спричинені війною; і 16,4% не відчули жодного впливу, що може вказувати на різноманітність бізнес-стратегій або сегментів ринку.

Як вплинув воєнний конфлікт на ваші фінансові показники за останні роки?
Збільшення прибутку	6,6%
Зменшення прибутку	77,0%
Не вплинула	16,4%

Загалом отримані дані відображають те, що війна створила як нові виклики, так і можливості для бізнесу, проте загальний фінансовий вплив схиляється до негативного. Тому є потреба в адаптації стратегій, інновацій, і можливо, пошуку додаткових ринків або бізнес-моделей, щоб пом’якшити вплив війни і забезпечити сталість бізнесу.

Дані опитування відображають зміну попиту на товари та послуги в результаті війни. Близько чверті опитаних (24,9%) відзначили збільшення потреби в їхніх товарах чи послугах, що може свідчити про зростання попиту у певних секторах. Проте більша частина респондентів (35,1%) зазначили, що попит зменшився, що може бути пов’язано зі скороченням економічної активності та зміною споживчих пріоритетів під час війни.

При цьому, значна частка учасників опитування (22,7%) вважають, що попит на їх продукцію або послуги не змінився, що вказує на стабільність у певних нішах ринку незважаючи на зовнішні виклики. Водночас, 17,3% опитаних не можуть визначити або знайти відповідь на питання про зміну попиту, що підкреслює невизначеність ситуації та потребу в подальшому аналізі ринкових тенденцій.

Ці дані надають підстави для бізнесів переглянути свої маркетингові та продажові стратегії, ідентифікувати нові потенційні ринки та адаптувати свої продукти та послуги до змінених умов. Зокрема, для компаній, що стикаються зі зменшенням попиту, може бути корисним зосередитися на диверсифікації своїх пропозицій або розробці нових продуктів, що відповідають зміненим потребам споживачів під час війни та після закінчення.

Як змінилася потреба в вашому товарі чи послузі через воєнний конфлікт?	Розподіл
Збільшилася	24,9%
Зменшилася	35,1%
Не змінилася	22,7%
Не знаю/важко сказати	17,3%

З наданого опитування видно, що військовий конфлікт призвів до виникнення додаткових витрат для багатьох компаній. Найбільший відсоток респондентів (38,0%) вказав на збільшення витрат на безпеку та захист працівників, що є зрозумілим у воєнний час, коли підвищується ризик для фізичного стану та благополуччя персоналу. Переоснащення та модернізація бізнес-процесів також потребували значних витрат (30,7%), оскільки компанії можуть бути змушені адаптуватися до нових умов ринку або переходити на віддалену роботу. Витрати на евакуацію та розміщення персоналу склали 28,8%, що вказує на масштаб переміщення людей в безпечніші місця або регіони.

У той же час, третина опитаних (33,7%) стверджують, що вони не зазнали додаткових витрат внаслідок воєнного конфлікту, що може свідчити про високий рівень початкової підготовки цих підприємств або про невеликий вплив конфлікту на їх специфічну галузь чи локацію.

Які додаткові витрати виникли через воєнний конфлікт (якщо такі були)?	Розподіл
Не було	33,7%
Витрати на безпеку та захист працівників.	38,0%
Витрати на переоснащення та модернізацію бізнес-процесів.	30,7%
Витрати на евакуацію та розміщення персоналу.	28,8%

Опитування зафіксувало, що війна вплинула на маркетингові стратегії багатьох компаній. Близько третини опитаних (32,5%) заявили, що їхні маркетингові стратегії не зазнали змін, що може вказувати на стійкість їхнього ринкового позиціонування або на відсутність необхідності адаптації їхніх підходів до змінених умов.

Найбільше респондентів (42,1%) вказали на зміни у способах взаємодії з клієнтами, що може включати нові канали комунікації або адаптацію сервісу до потреб в час війни. Значна частка компаній (37,8%) зазначила зміни у позиціонуванні своїх товарів чи послуг, що може бути пов’язано зі зміною попиту або необхідністю відповідати на нові виклики.

Зміни у рекламних кампаніях були відмічені 27,8% респондентів, що може відображати зусилля компаній зі збереження зв’язку зі споживачами і пошуку нових способів для просування продукції під час воєнних подій.

Чи зазнали змін ваші маркетингові стратегії через війну?	Розподіл
Не змінилися	32,5%
Зміни в рекламних кампаніях.	27,8%
Зміни в способах взаємодії з клієнтами.	42,1%
Зміни в позиціонуванні товарів чи послуг.	37,8%

Війна має різний вплив на вимогливість клієнтів до бізнесів. Майже третина респондентів (29,2%) відчуває, що вимогливість клієнтів зросла. Це може бути обумовлено зміною споживацьких пріоритетів, де вища цінність надається надійності, якості та доступності товарів та послуг в умовах невизначеності та можливих дефіцитів. Клієнти також можуть бути більш обережними з витратами через фінансову невизначеність, що призводить до збільшення їхніх вимог. Тим часом, 13,0% спостерігають зменшення вимогливості, що може вказувати на зниження очікувань клієнтів або більшу толерантність до можливих затримок або перешкод через війну. В умовах воєнного стану споживачі можуть бути більш готові пробачати неідеальні аспекти товарів чи послуг, розуміючи зовнішні виклики, з якими стикаються підприємства. Найбільша частина респондентів (40,7%) вважає, що вимогливість клієнтів залишилася на тому ж рівні. Можливо, це ті компанії, які успішно адаптували свою роботу до нових умов. Водночас, значна кількість респондентів (17,1%) не можуть точно визначити зміни.

Як ви оцінюєте вплив воєнного конфлікту на вимогливість клієнтів?	Розподіл
Зросла	29,2%
Зменшилася	13,0%
Залишилася на тому ж рівні	40,7%
Не впевнений(а)	17,1%

Резюме

Дослідження впливу війни на людський капітал мікро-, малих та середніх підприємств (МСП) в Україні були зібрані шляхом структурованого опитування. Вибірка для опитування включала представників 10 ключових економічних секторів з різних частин країни, щоб забезпечити всебічну оцінку ситуації, з якою стикаються МСП в умовах війни, з особливим акцентом на виклики, пов’язані з людським капіталом.

Було сформовано загальну вибірку з 500 підприємств, зібравши по 10 підприємств з кожного з цих секторів у п’яти макро-регіонах України: Західному, Східному, Північному, Південному, та Центральному. Це дозволило отримати збалансований огляд умов, з якими стикаються підприємства в різних регіонах та секторах, забезпечивши глибоке представлення специфіки кожної галузі.

Польовий етап дослідження тривав з січня по березень 2024 року, з середньою тривалістю опитування 22 хвилини. Опитувальник був розроблений для оцінки втрат персоналу через переміщення та еміграцію, змін в режимі зайнятості, перспектив повернення працівників після війни, типів і обсягів вакансій, рівня участі жінок та людей з інвалідністю в робочих процесах, а також дослідження автоматизації бізнес-процесів.
Звіт містить такі важливі розділи:
Загальна ситуація з підтримкою бізнесу та його потребами– оцінка поточної економічної ситуації та потреб МСП.
Ситуація з робітниками: які зміни відбулися та які процеси можливі– аналіз змін в робочій силі, зокрема втрат персоналу, міграції, адаптації до дистанційної роботи.
Способи підтримки бізнесу– огляд отриманої МСП підтримки, включаючи міжнародну допомогу та державні програми.
Адаптація бізнесу та ринку праці в умовах воєнного стану– оцінка адаптації бізнесів та змін у ринку праці, включаючи інтеграцію людей з інвалідністю та зміни у гендерних ролях.
Перспективи та виклики реінтеграції військовослужбовців у післявоєнну економіку– аналіз можливостей та викликів, пов’язаних з поверненням військовослужбовців до цивільного життя.
Відновлення та трансформація малого бізнесу в контексті війни – розгляд стратегій відновлення та розвитку МСП в умовах та після війни.

Отже, можемо зазначити, що внаслідок військових дій, українська економіка зазнала значних збитків, що особливо відчутно відобразилося на секторі мікро-, малих та середніх підприємств (МСП). Аналіз ситуації виявляє, що кумулятивні втрати людського капіталу розрив професійних зв’язків та зростаючий психологічний тиск створюють серйозні виклики для підприємницької діяльності. Для адаптації та подальшого розвитку в умовах нової реальності, МСП вимагається критично переглянути стратегії управління та розвитку людських ресурсів.
Військовий конфлікт ініціював кризу людських ресурсів в секторі МСП, обумовлену як міграцією, так і переміщенням населення. Підприємства зіткнулися з проблемою втрати приблизно 15% своїх працівників, що значно ускладнює пошук кваліфікованого персоналу. Цей виклик посилюється потребою в адаптації до нових умов, що вимагає від компаній залучення професійної підтримки.
Дослідження показує, що приблизно 60% компаній відзначають труднощі у знаходженні достатньої кількості кваліфікованих працівників, тоді як 45% респондентів скаржаться на високі зарплатні очікування кандидатів, які не корелюють з ринковими умовами. Близько 40% опитаних вказують на труднощі, пов’язані з офіційним працевлаштуванням, що може бути зумовлене зростанням бюрократичних перепон та невизначеністю щодо мобілізації.
Питання реінтеграції військовослужбовців у післявоєнну економіку займає особливе місце в аналізі. Згідно з даними, 63% опитаних вважають, що військовослужбовці можуть бути успішно реінтегровані у цивільний ринок праці, проте це вимагає значних зусиль для адаптації, включаючи професійну перепідготовку та психологічну підтримку.
Також, результати вказують на те, що понад 47% респондентів визнають потребу в фінансовій підтримці для відновлення своїх підприємств, в той час як 52% акцентують на важливості доступу до нових ринків та збутових каналів. Відновлення та трансформація МСП у контексті війни вимагає комплексного підходу, що включає не тільки фінансову підтримку, але й доступ до нових технологій та ринків, а також професійну підготовку.
Війна спричинила зниження кількості працівників в середньому на 12,18% серед опитаних МСП, що безпосередньо пов’язане з військовими діями та нестабільністю. Окрім того, близько 50,9% опитаних підприємств зазначили про імплементацію дистанційної роботи як засобу адаптації до воєнних умов.

їВисновок дослідження вказує на те, що війна наклала серйозні виклики для МСП в Україні, однак, з адекватною підтримкою та стратегічною адаптацією, існують реальні можливості не лише для відновлення, але й для розвитку та модернізації бізнесу. Ключовим аспектом є інтеграція військовослужбовців та осіб з інвалідністю на ринок праці, розширення можливостей для жінок у бізнесі, а також зосередження на інноваціях та впровадженні новітніх технологій.

Рекомендації

Загальний список рекомендацій для малого та мікро бізнесу в Україні під час війни, за результатами проведеного дослідження.

1. Підвищення кібербезпеки: Захист від кібератак є критично важливим у воєнний час.
2. Релокація бізнесу в безпечні регіони: Забезпечення безперервності роботи є фундаментальним.
3. Цифрова трансформація: Перехід на онлайн-моделі ведення бізнесу є невідкладним для адаптації до нових умов.
4. Диверсифікація постачання: Зменшення залежності від одного джерела постачання підвищує стійкість.
5. Впровадження гнучких методів роботи: Адаптація до змінних умов праці через віддалену роботу та гнучкі графіки.
6. Розвиток нових продуктів та послуг: Адаптація до поточних умов ринку та змін у споживчому попиті.
7. Оптимізація витрат: Включаючи автоматизацію процесів та перегляд постачальників для зниження витрат.
8. Комунікація з клієнтами: Посилення зав’язків з клієнтами через персоналізовані пропозиції та збір зворотного зв’язку.
9. Формування стратегічних партнерства: Співпраця з іншими підприємствами для спільних закупівель.
10. Розширення на зовнішні ринки: Для збільшення доходів та зменшення залежності від внутрішнього ринку.
11. Адаптація ланцюжків постачань: Локалізація та адаптація до нових реалій, щоб зменшити вразливість.
12. Залучення фінансування: Користування державними програмами підтримки та міжнародними грантами.
13. Розвиток навичок команди: Через онлайн-освіту та тренінги, щоб підвищити кваліфікацію персоналу.
14. Підвищення енергоефективності та використання відновлюваної енергії: Для зниження витрат та залежності від традиційних джерел енергії.
15. Сприяння експорту: Участь у міжнародних виставках та торгівельних місіях для розвитку зовнішньоекономічних зав’язків.
16. Співпраця з гуманітарними організаціями та допомога військовим та цивільним: Налагодження партнерства з гуманітарними організаціями може не тільки допомогти задовольнити нагальні потреби суспільства, але й позитивно вплинути на репутацію компанії. Наприклад, можна запровадити програми допомоги або забезпечення продукцією військових та постраждалих цивільних осіб.
17. Створення запасів критично важливих товарів: У воєнний час важливо мати запаси критично важливих товарів та матеріалів для виробництва, щоб забезпечити можливість продовжувати роботу навіть у разі логістичних перебоїв або обмеження постачань.
18. Планування евакуації та безпеки персоналу: Розробка чіткого плану евакуації та забезпечення безпеки для працівників на випадок надзвичайних ситуацій є життєвоважливою. Це може включати інструктажі з безпеки, наявність наборів першої допомоги, та співпрацю з місцевими службами безпеки.
19. Акцент на мобільність та модульність бізнес-процесів: Розробка бізнес-моделей, які можуть бути швидко адаптовані або переміщені, забезпечує більшу стійкість до воєнних перипетій. Це може бути особливо актуально для виробничих підприємств, що потребують швидкої евакуації обладнання, або для послуг, що можуть надаватися дистанційно.